Закоханість…Таке дивне відчуття…Як без нього можна жити? Час минає, дні кудись так стрімко тікають, і тягнуть тебе за собою. А ти не хочеш…Не хочеш туди. Тобі гарно тут, де ти відчуваєш -щось відбувається, щось залоскотало Душу, щось запалило вогник у твоїх сумних очах. І серце наспівує таку дивну мелодію, від якої хочеться жити. І думаєш- а може пощастило? Може трапилось це і з тобою і ти знову будеш “живий”? Може настав і твій час і серце знов відчує ті п”янкі хвилювання? Та ні…Здалося. Пролетіло повз тебе, трішечки зачепило, та ніхто не постраждав. Але вогник залишився, і очі блищать. Вони цей вогник не відпустять, їм дуже…дуже хочеться блищати…
………….
Что-то случилось…
Что-то случилось…
Где-то нарушилось..
Съехало…
Сбилось…
Где-то разбилось. И не сбылось.
И пригвоздилось снами насквозь…